Назва Борислав вперше зустрічається 19 березня 1387 року в дарчій грамоті польської королеви Ядвіги на село Тустановичі і монастир Борислав (villam Thustanowicze cum manastiro dicto Borzislaw) братам Юркові та Ананію Доброславичам. 

Місцезнаходження монастиря Борислав невідоме. Однак, ряд дослідників вважають його розташування над річкою Тисменицею на горі Городище 646 м. над рівнем моря – південно-західна частина Борислава. На цій горі дослідники локалізують сліди давнього городища в Бориславі. Подібне населення – городище мало бути і в іншій частині міста – Мразниці. Я. Пастернак на карті городищ Перемиського князівства також позначає городище у Бориславі.

Донині серед місцевих бойків побутує прислів’я "Давній, як Борислав", "Старий, як Борислав".

Найпоширеніші з народних пояснень походження назви Борислав – від словосполучення "славних борів", "славних борців" або від назви особи "славний з борів". Однак, ці твердження, при відсутності дальшого обґрунтування, аж ніяк не можуть бути прийняті при більш прискіпливому дослідженні. Також є спроби пояснити походження назви Борислав від короткої форми субстантивованого давньоруського прикметника бруслав – "кам'янистий", та від давньоруського слова брение, що, за певних умов, могло служити означенням нафти, яка тут споконвіку виступала із земних надр. Однак, і ці припущення вимагають глибшого дослідження.

І, нарешті, найбільш поширеним, - пише Я. Ольховий, - а також, зважаючи на виявлений на даний час джерельний матеріал, найбільш обґрунтованим виглядає пояснення походження назви Борислав від давньоруського імені Борислав, яке начебто відносилося спочатку до тутешнього монастиря, навколо якого акумулювалась підлегла йому людність. Можливо, саме тому в давніших документах тутешнє поселення нерідко фігурує під назвами Бориславичі, Бориславиці, Бориславці, форми яких більш схожі на власні (збірні) назви людей, аніж на означення поселення ними замешканого.

Висловлена гіпотеза також потребує уточнень. Передусім, потрібно з'ясувати достовірність "монастирської" генеалогії назви Борислав, яка, на наш погляд, викликає деякі застереження. Можливо, не монастир, а замок, із яким інколи ототожнювалися давні монастирі, отримав свою назву від імені світської особи – князя, посадника чи навіть тивуна. Адже в давньоруському пантеоні святий з таким іменем не зустрічається.

Натомість ім'я особи Борислав та Бориславич неодноразово зустрічається на сторінках давньоруських літописів, що стосуються найдавнішої історії Києва. В тій же функції особового світського імені воно виявлене і серед написів на берестяних грамотах Новгорода. І ніде воно не зустрічається як ім'я монаха, угодника чи святого.